5 МІФІВ ПРО ДОНОРСТВО КРОВІ

 1. У МЕНЕ ПОШИРЕНА ГРУПА КРОВІ,

ТОМУ НЕ ВАРТО ЇЇ ЗДАВАТИ

Якщо група крові поширена серед донорів, то вона поширена й серед реципієнтів, донорська кров потрібна завжди.

Динаміка здачі крові донорами залежить від багатьох факторів.

«Від погоди (чим гірша погода – тим менше донорів), від свят (перед- та післясвяткові дні супроводжуються зменшеною кількістю донорів, пов’язано це з від’їздами людей за межі міста і країни, із затяжними святкуваннями), зменшення кількості донорів спостерігається влітку, в сезон відпусток». Варто розуміти також, що донорська кров має свої терміни зберігання.

Тромбоконцентрат зберігається 5 діб при температурі 20-24°C, в умовах постійного помішування; еритроцити – 35 чи 42 дні, при температурі 2-6°C, в залежності від консервуючого розчину, а плазма заморожується і зберігається 3 роки при температурі -30°C і нижче.

Якщо Ви таки вирішили стати донором, то знайте, що ним може стати громадянин України, який досягнув 18 річного віку.

В законодавстві України не прописано максимально допустимого віку для донорства, тому лікар, керуючись оглядом кандидата, показниками його аналізів, додатковими методами інструментальних обстежень (напр. ЕКГ), вирішує питання допуску донора до донації.

«Хтось і в 20 років уже не може бути донором, а хтось в 60 років регулярно здає кров».

2. ПІД ЧАС ЗДАЧІ КРОВІ МОЖНА ЗАРАЗИТИСЯ

ІНФЕКЦІЙНИМИ ХВОРОБАМИ

Заклади служби крові забезпечені одноразовим, стерильним обладнанням та індивідуальними системами.

Шприци та голки одноразового користування розкривають тільки в присутності донора. Після використання вони знищуються. Навпаки потенційний донор може перевірити стан свого здоров’я та наявність інфекційних хвороб.

За бажанням йому видадуть такі результат аналізів: групу крові, резус фактор, загальний аналіз крові, рівень білірубіну, рівень АЛТ, а також аналіз на маркери ВІЛ-інфекції, гепатиту В, гепатиту С, сифілісу.

3. ДОНОРСТВО – ЦЕ БОЛЯЧЕ І ДОВГО

Донація – це дуже проста процедура. Тисячі донорів здають кров по 40 і більше разів.

«Для того, щоб дізнатися свої відчуття від уколу голки, досить вщипнути шкіру на внутрішній поверхні ліктьової області».

Це не дуже тривала процедура. Після реєстрації донора, заповнення анкети, здачі переддонаційних лабораторних тестів та огляду лікаря, сама процедура здачі крові триває в нормі до 12 хв. Довше триває здача тромбоконцентрату – від 1 до 1,5 год.

Перед забором крові донору дається декілька хвилин для підготовки (випити чаю, з’їсти печиво), а після здачі – він, при гарному самопочутті, залишається в закладі на 10 хв. та отримує доплату на харчування. Також донор отримує довідку форми № 435/о «Довідка щодо надання донорам пільг», яка надає два вихідних дні.

Якщо з якоїсь причини (наявність абсолютних або відносних протипоказань, або ж просто відмова від донації) потенційний донор не стає донором, йому видається довідка форми №436/о щодо обстеження донора, яка надає право на один вихідний день.

4. ДОНОРСТВО ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я

І ВИКЛИКАЄ ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД КРОВОДАЧ

Донорство не шкодить здоров‘ю, а навпаки покращує стан організму.

Завдяки йому нормалізується кровообіг, відбувається профілактика серцево-судинних захворювань, покращується робота імунної системи та відбувається загальне омолодження організму. Відповідно до українського законодавства донори, які здають кров регулярно, протягом року мають право першочергового придбання путівок для санаторно-курортного лікування за місцем роботи або навчання та першочергового лікування в закладах охорони здоров’я, що перебувають у державній власності.

5. МЕНЕ ЦЕ НЕ СТОСУЄТЬСЯ

Будь-якій людині може в якийсь момент знадобитися донорська кров.

Недостатня кількість донорів у закладах служби крові пов’язана з неосвіченістю людей у питаннях донорства.

«Ніхто ніколи не задумується про те, що можливо йому колись потрібна буде трансфузія компоненту донорської крові. В школах дітям не розповідають про донорство», – уточнює вона. За статистикою, кожна третя людина протягом свого життя потребує переливання крові. І сьогодні ви можете стати донором і допомогти.

Олександра Кравченко, журналіст